| rdfs:comment
| - Ratifikace (z lat. ratus, platný a facere, udělat) je závazné potvrzení platnosti zvláště důležitého dokumentu, typicky mezinárodní smlouvy. V anglosaské oblasti se užívá i v soukromém právu, kde znamená potvrzení smlouvy, kterou sjednal nějaký agent, statutárním zástupcem. (cs)
- La ratificación es la manifestación de voluntad por la cual una persona presta su consentimiento a ser alcanzado por los efectos de un acto jurídico que en su, por ejemplo, tratado, acuerdo, convención o pacto internacional provee a los estados el tiempo necesario para conseguir la aprobación necesaria del tratado en el país (por ejemplo por su poder Legislativo) y promulgar la legislación necesaria para que el tratado sea válido en dicho país. El término se aplica a tratados internacionales y constituciones en estados federales, y también es utilizado en procedimientos parlamentarios en asambleas deliberativas. (es)
- 批准（ひじゅん、英: ratification）は、国家が条約に拘束されることに同意する最終的確認、同意をいう。通常は議会の同意を得て元首等が裁可あるいは認証、公布等を行うことにより国内において成立し、多国間条約においては国際機関等の寄託者に批准書を寄託すること等により、また、二国間条約においては締約国間で批准書を交換すること等により、確定する。日本では内閣が批准し、天皇が認証し、国会の承認は必ずしも事前でなくともよい（日本国憲法第7条、73条）。 なお、アメリカ合衆国など連邦制を採用する一部の国では、国内法の制定にあたっても批准の用語が使用されることがあるが、本項では主に国家間の条約について解説する。 (ja)
- 비준(批准)은 조약 체결의 권한을 가진 전권위원이 조약의 내용에 합의했음을 증명하기 위하여 서명한 조약을, 국가 원수가 최종적으로 확인하는 행위를 말한다. 흔히 비준의 주체를 국회로 틀리게 알고 있어서 '국회 비준'이라고 표현하지만 국회는 비준에 동의할 권한을 가지고 있을 뿐이다. 이 문서에는 다음커뮤니케이션(현 카카오)에서 GFDL 또는 CC-SA 라이선스로 배포한 글로벌 세계대백과사전의 내용을 기초로 작성된 글이 포함되어 있습니다. (ko)
- La ratifica è una delle fasi che portano alla formalizzazione di un trattato internazionale fra Stati; nel diritto internazionale, è un istituto giuridico mediante il quale uno Stato fa propri gli effetti di un accordo, di una convenzione o di un trattato concluso dal proprio rappresentante. (it)
- Ratificação é o processo pelo qual uma legislação ou tratado passa a ter efeito legal vinculativo para as suas entidades signatárias. Para ser ratificado, o tratado ou lei necessita receber uma maioria de votos da Casa Legislativa, ou de países, no caso de tratados internacionais. O processo de ratificação, geralmente, exige a publicação em um Diário Oficial, de forma que a população possa tomar conhecimento de seu teor. (pt)
- 批准為一國表示其同意接受條約拘束之方式之一。按維也納條約法公約第14條規定：「遇有下列情形之一，一國承受條約拘束之同意,以批准表示之: (甲)條約規定以批准方式表示同意；(乙)另經確定談判國協議需要批准；(丙)該國代表已對條約作須經批准之簽署；或 (丁)該國對條約作須經批准之簽署之意思可見諸其代表所奉之全權證書，或已於談判時有此表示。」至於各國如何踐行批准程序，則依照各國有關規定。 (zh)
- Ратифика́ция (лат. ratificatio, от лат. ratus — решённый, утверждённый и facere — делать) — утверждение верховной государственной властью международного договора, заключенного её уполномоченным, процесс придания юридической силы документу (например, договору) путём утверждения его соответствующим государственным органом каждой из сторон. Согласно словарю Даля, "Признать, утвердить, укрепить подписью, печатью договор двух государств — Ратификова́ть". (ru)
- التصديق في علم المنطق هو إدراك مشتمل على حكم، فهو إدراك مشتمل على الإثبات أو النفي، مضافا إلى الإذعان واليقين بثبوت الشيء أو ثبوت شيء لشيء، والحكم بمطابقة النسبة للواقع أو عدم مطابقتها له. ومثاله: الله موجود، الإنسان عنده روح، المناخ حار. والتصديق لا يتعلق بالمفردات بل بالنسبة الرابطة بين مفردة وأخرى كالمبتدأ والخبر، أو الموضوع والمحمول. إذن فالتصديق يستلزم أن يتقدمه ثلاثة تصورات، الأول: تصور الموضوع؛ وهو الله في مثالنا، والثاني: تصور المحمول؛ وهو الوجود في مثالنا، والثالث: تصور النسبة؛ وهو تصور العلاقة بين الله والوجود. ويكون التصديق هو الاعتقاد بصحة هذه العلاقة أو عدم صحتها. (ar)
- Η επικύρωση είναι η διαδικασία η οποία δίνει νομική ισχύ σε ένα έγγραφο (π.χ. συμφωνία) με την έγκριση του αρμοδίου οργάνου του καθενός από των υπογράφοντων μερών. Πριν από την επικύρωση, ένα έγγραφο κατά κανόνα δεν έχει νομική ισχύ και ένα υπογράφων μέρος δεν έχει την υποχρέωση να τηρήσει τα συμφωνηθέντα του εγγράφου. Όσον αφορά τις διεθνείς συνθήκες, η επικύρωση είναι τρόπος που εκφράζει τη συναίνεση του κράτους να δεσμευθεί από τη συνθήκη, μαζί με την υπογραφή, την έγκριση και την αποδοχή της συνθήκης. (el)
- Ratifo (aŭ foje ekster PIV ratifiko) (de latina ratus „valida“, facere „fari“) estas la konfirmo de la kontraktantaj partioj, ke interŝtata kontrakto (traktato) estas deviga. Nur la instanco kiu reprezentas la unuopan partion laŭ internacia juro rajtas ratifi traktaton, tio kutime estas la ŝtatestro. La konfirmo estas fiksita en ratifa dokumento. Per interŝanĝo de la ratifaj dokumentoj (aŭ post interkonsentita tempo) la traktato ekvalidas. La ŝtatestro en demokratio devas havi la permeson por la ratifo, kutime per koncerna leĝo de la parlamento, foje per referendumo. (eo)
- Die Ratifikation (auch Ratifizierung, Substantivierung von ratifizieren; von lateinisch ratus, „berechnet, gültig, rechtskräftig“, und facere, „machen, tun“) ist ein juristischer Fachbegriff, der die völkerrechtlich verbindliche Erklärung der Bestätigung eines zuvor abgeschlossenen, d. h. unterzeichneten völkerrechtlichen Vertrages durch die Vertragsparteien bezeichnet. Sie ist regelmäßig die bestätigende Handlung durch das Staatsoberhaupt nach Zustimmung der gesetzgebenden Körperschaften. (de)
- Un instrument de ratification est une lettre par laquelle un chef d'État ou une autorité compétente confirme la signature que son plénipotentiaire a apposée au bas d'un document valant accord avec un pays étranger. Le dépôt de l'instrument de ratification valide en général de façon définitive un traité international. Ce dépôt est officialisé physiquement à un endroit commun aux signataires de l'instrument de ratification. (fr)
- Ratification is a principal's approval of an act of its agent that lacked the authority to bind the principal legally. Ratification defines the international act in which a state indicates its consent to be bound to a treaty if the parties intended to show their consent by such an act. In the case of bilateral treaties, ratification is usually accomplished by exchanging the requisite instruments, and in the case of multilateral treaties, the usual procedure is for the depositary to collect the ratifications of all states, keeping all parties informed of the situation. (en)
- Ratifikasi adalah proses adopsi perjanjian internasional, atau konstitusi atau dokumen yang bersifat nasional lainnya (seperti perubahan terhadap konstitusi) melalui persetujuan dari tiap entitas kecil di dalam bagiannya. Proses ratifikasi konstitusi sering ditemukan pada negara federasi seperti Amerika Serikat atau konfederasi seperti Uni Eropa.
* l
*
* s (in)
- Ratyfikacja (fr. ratification) – jeden ze sposobów wyrażenia ostatecznej zgody na związanie się umową międzynarodową przez upoważniony do tego organ państwowy. Jest formą najuroczystszą (co różni ją od „zatwierdzenia”), z reguły dokonywaną przez głowę państwa (prezydenta, monarchę). Dowodem dokonania ratyfikacji jest dokument ratyfikacyjny, który składa się u depozytariusza (w przypadku umów wielostronnych) lub wzajemnie wymienia z drugim układającym się państwem (w przypadku umów dwustronnych). (pl)
- Ratificatie is de officiële bekrachtiging van een internationaal verdrag door een staat, of het erkennen van een constitutiebrief door een andere obediëntie. Wanneer een verdrag wordt aangenomen op een internationale conferentie, ondertekenen de delegaties van de deelnemende landen het verdrag. Hun regeringen dienen dit daarna echter nog te bekrachtigen (bijvoorbeeld door over een wet te laten stemmen in het parlement). Wanneer dit is gebeurd, is het land een partij van het verdrag. (nl)
- Ratifikation, eller ratificering, är den process varigenom en stat binder sig rättsligt till en internationell överenskommelse, till exempel ett avtal, ett traktat eller ett fördrag. Själva processen består av att ett ratifikationsinstrument utfärdas som ett formellt bevis på att staten har förbundit sig till överenskommelsen. Detta instrument överlämnas sedan antingen till de andra avtalsslutande parterna eller till den överenskomna depositarien av avtalet. Ratifikationsinstrumentet utfärdas normalt av statschefen eller, i vissa fall, till exempel i Sverige, av regeringen. (sv)
- Ратифіка́ція — затвердження вищим органом державної влади (монархом, президентом, парламентом; в Україні — Верховною Радою) міжнародного договору та згода на його обов'язковість для держави. Ратифікація (від лат. ratus — затверджений + ficio — роблю) — процес надання юридичної сили документу (наприклад, договору) шляхом затвердження його відповідним органом кожної зі сторін. Правова природа ратифікації й порядок її здійснення визначаються Віденською конвенцією про право міжнародних договорів 1969 року та національним законодавством (в Україні — Законом «Про міжнародні договори України» 2004 року). (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)