| rdfs:comment
| - Jang Ču (čínsky pchin-jinem Yáng Zhū, znaky zjednodušené 杨朱, tradiční 楊朱; 370 př. n. l. – 319 př. n. l.) byl staročínský filozof. Podle Janga všechny události a jevy přírody a společnosti jsou podřízeny působení principu přirozené nezbytnosti, který charakterizoval jako osud. Vše podléhá zkáze a zničení, život vystřídá smrt, vznik zánik. Je třeba užívat a vychutnávat to, co existuje a nezatěžovat se myšlenkami na to, co bude po smrti, doporučoval Jang. Odmítal také společenskou angažovanost. Jeho filozofie bývá označována za individualistickou, což bylo v konfuciánské čínské tradici dosti neobvyklé a také to nebylo přijato (kritika Menciova). Byl také prvním čínským filozofem zabývajícím se problémem lidské přirozenosti, kterou nazýval (性, přirozené sklony). (cs)
- Yang Zhu edo Yang Tzu (txinera tradizionalez: 楊朱/杨朱; pinyinez: Yáng Zhū; Wade–Giles: Yang Chu; K.a. 440– K.a. 360) txinatar filosofoa izan zen. Antzinako Txinako pentsalari indibidualista eta hedonista izan zen. Bizitzaren betetasuna (quansheng), nork bere premiak ase eta ahalik eta hobekien bizitzen saiatzea, da bere pentsamoldearen ardatza. Erabateko zoriona iristeko nork bere gorputza eta adimena zaindu eta horretan lehiatu behar du (yangsheng). Taoismoaren aitzindarietako bat izan zen. Haren idazlanak galdu egin ziren, baina zati batzuk gorde dira liburuan. Mentzio filosofoak egoista izatea egotzi zion, eta aurkari izan zuen. (eu)
- Esto es un nombre chino, Yang es el apellido. Yang Zhu (en chino, 楊朱 / 杨朱; pinyin, Yáng Zhū; Wade-Giles, Yang Chu; 370-319 a. C.), fue un filósofo chino del período de los Reinos Combatientes, un antiguo hedonista, egoísta ético y sofista alternativo al pensamiento de Confucio. Las ideas de Yang Zhu que han podido sobrevivir aparecen primordialmente en el capítulo siete del Liezi. (es)
- Yang Zhu (楊朱/杨朱, Yáng Zhū, Yang Chu; 370-319 BCE) est un philosophe chinois durant la période des royaumes combattants. (fr)
- 양주(楊朱)는 중국 전국 시대 초기의 사상가이다. 자(字)는 자거(子居). 위(衛) 사람이다. 개인주의 사상인 위아설(자애설)을 설하였다. 양주(楊朱)의 전기는 모호하다. 묵적(墨翟)과 아울러 그 사람의 설이 천하에 가득 차 있었다고 하는 것이 《맹자(孟子)》에 기록되어 있는 것으로 보아 기원전 4세기에서 3세기에 걸쳐 그 학설이 유행했던 듯하다. 펑유란(馮友蘭)은 도가 사상 묵자(墨子) 이후에 출현하였다고 생각하여 양주(楊朱)를 그 시초를 삼으나 아직 불확실하다. 양주의 학설은 《맹자》, 《열자(列子)》, 《한비자(韓非子)》, 《여씨춘추》, 《회남자》에 보인다. 양주(楊朱)는 하나의 생명이야말로 가장 귀중하다고 생각하여 생활의 일체는 이 하나의 생명을 기르고자 존재한다고 주장한다. 생명의 주체는 '나(我)'다. 그 '나'를 소중하게 하는 바로 그것이 최요하다고 주장한다. 노자(老子)는 무아를 말하여 무아속에 개인의 존속을 도모하려고 하였으나 양주는 무엇이든 나를 위해서만 해야 한다는 위아(爲我)설을 노골로 설하였다. 그것은 극단인 개인주의이기도 하였으므로 묵자(墨子)가 말하는 '겸애'의 생각과 상이해 대비된다. 양주의 이 주장은 한 마디로 '전성보진(全性保眞)'의 설이라고 평가받는다(《淮南子》氾論訓의 楊朱評). 《여씨춘추》〈不二篇〉에 양주를 평하여 '양생(楊生)은 나[己]를 귀히 한다'고 이르는 것도 양주 사상의 특색을 한 마디로 논한 것이다. (ko)
- 楊 朱（よう しゅ、生没年未詳、紀元前370年頃? - 紀元前319年頃?）は、中国戦国時代の思想家。個人主義的な思想である為我説（自愛説）を主張した。字は子居。 人間の欲望を肯定し、自己満足が自然に従うものであるとした。儒家、墨家に対抗し、異端として孟子などから排撃される。著書は伝わらず、「列子（楊朱篇）」、「荘子」などに学説が断片的であるが記載される。 哲学史の研究においては、西洋で同時代に快楽主義を提唱したエピクロスと比較される。 (ja)
- Yang Zhu (pinyin: Yáng Zhū; Wade-Giles: Yang Chu; 370-319 ACE), foi um filósofo chinês que viveu no Período dos Reinos Combatentes, cujo pensamento era uma alternativa local hedonista, epicurista ou sofista ao pensamento de Confúcio. O que resta da filosofia de Yang Zhu está principalmente no livro Lie Zi (列子). (pt)
- Yang Zhu var en inflytelserik kinesisk filosof under senare delen av Zhoudynastin. Inga verk av Yang Zhu finns bevarade, men hans lära nämns av flera tidiga författare, bland annat i skrifterna Mencius, Xunzi, Han Feizi, Lüshi chunqiu, Huainanzi och Lunheng. Ett kapitel i Liezi är uppkallat efter Yang Zhu, men har sannolikt tillkomit långt efter dennes bortgång. I Mencius framställs Yang Zhu som etisk egoist. Han skulle alltså med andra ord ha förespråkat att det alltid är rätt att befordra sitt eget väl. (sv)
- Ян Чжу (кит. трад. 楊朱, упр. 杨朱, пиньинь Yáng Zhū), Ян-цзы, Ян Цзыцзюй, Ян Шэн; около 440 до н. э. — 360 до н. э. — древнекитайский философ, противник конфуцианства. (ru)
- 楊朱（约前440年－约前360年），或作陽朱，或說字子居或子取，魏國人，一说秦國人，生平已不可考。有云他是老子弟子。是中國春秋戰國時期的一名道家的改革思想家，開創了楊朱學派，講究自我中心、個人主義、利己主義、享樂主義，道教尊楊朱為「貴生真人」。 (zh)
- Yang Zhu, AFi /ˈjɑːŋ ˈdʒuː/; xinès simplificat: 杨朱; xinès tradicional: 楊朱, pinyin Yáng Zhū, Wade-Giles Yang Chu, literalment "el mestre Yang"; 370-319 a. C.), fou un filòsof xinès del període dels Regnes Combatents. La informació sobre la seva vida i la seva docència és extremadament escassa. S'estima que va viure a la segona meitat del segle v aC i la primera meitat del segle IV aC. Hi ha informes que va viatjar extensament a través de diversos regnes de la Xina antiga i els seus punts de vista van ser àmpliament coneguts. També va tenir un gran nombre d'estudiants. (ca)
- Yang Zhu (chinesisch 楊朱 / 杨朱, Pinyin Yáng Zhū, W.-G. Yang Chu) war ein chinesischer Philosoph, der im 3. Jahrhundert v. Chr. gelebt haben soll. Über sein Leben ist wenig bekannt, da seine Lehren entweder nur mündlich weitergegeben wurden oder die Schriften verlorengingen. Er soll an einem Fürstenhof im Staate Wei um 300 v. Chr. gelebt haben. Das, was man über Yang Zhus Lehren weiß, stammt aus Quellen anderer Philosophen, insbesondere Liezi und Mengzi. (de)
- Yang Zhu (/ˈjɑːŋ ˈdʒuː/; simplified Chinese: 杨朱; traditional Chinese: 楊朱; pinyin: Yáng Zhū; Wade–Giles: Yang Chu; 440–c.360 BC), also known as Yang Zi or Yangzi (Master Yang), was a Chinese philosopher during the Warring States period. An early ethical egoist alternative to Mohist and Confucian thought, Yang Zhu's surviving ideas appear primarily in the Chinese texts Huainanzi, Lüshi Chunqiu, Mengzi, and possibly the Liezi and Zhuangzi. He founded the philosophical school of Yangism. (en)
- Yang Zhu (IV wiek p.n.e.) – starożytny chiński filozof, naturalista, zwolennik skrajnego indywidualizmu i egoizmu etycznego. Nie pozostawił po sobie żadnych prac i jego poglądy znane są jedynie z przykładów przytoczonych w dziełach późniejszych filozofów, być może w wielu miejscach znacznie zniekształconych i ubarwionych. Mencjusz, skądinąd zaciekły krytyk Yang Zhu, scharakteryzował jego filozofię pisząc, że gdyby dla ocalenia ludzkości miał poświęcić się wyrywając sobie tylko jeden włos, nie zrobiłby tego. Mencjusz określił filozofię Yanga terminem weiwo (为我), czyli „dla mnie”. Poświęcony Yang Zhu rozdział w traktacie Liezi przedstawia go jako bezwzględnego hedonistę. (pl)
- Янг Джу 杨朱 Yáng Zhū (близько 395–335 рр. до н. е.) — давньокитайський філософ, учень Лао-цзи. Матеріаліст. Критикував релігійні уявлення і віру в безсмертя. Противник конфуціанства. Про його біографію практично нічого невідомо, оскільки власні твори мудреця не збереглися, і про його погляди можна судити лише за фрагментами з трактатів «Мен-цзи», «Чжуан-цзи» і особливо — , в якому Ян Чжу присвячено кілька розділів. Основою вчення Ян Чжу були ідеї себелюбства, цінності власного життя і гедонізму, а також виступ проти Конфуція і його вчення. На його думку, всі події і явища природи і суспільства підлеглі дії принципу природної необхідності, який він визначав як долю. Ян Чжу стверджував, що всі схильні до загибелі. Життя змінюється смертю, за виникненням слідує руйнування. В етиці на перший пл (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)