| rdfs:comment
| - Pavéza byl v pozdním středověku dřevěný, zhruba obdélníkový štít s podélnou vypuklinou uprostřed, kam se navlékala paže. Sloužila jako obrana pěšího bojovníka při střeleckém souboji před střelami z luků a kuší, a to spíše při obléhání než v poli. (cs)
- البافية هي درع مستطيل كانت مستخدمة في أواخر القرن 14 إلى القرن 16 في وقت مبكر. حجمه كبير بما يكفي لتغطية كامل الجسم. يذكر أنها استُخدمت من قبل الرماة وجنود المشاة. اسمه جاء من مدينة بافيا في إيطاليا. وكانت في الأصل مربعة ومحدبة، غير أنه صُنعت نسخة أصغر للقتال اليدوي . تتميز البافية بحافة بارزة. يُذكر أن مفهوم استخدام درع لتغطية الجسم يعود على الأقل إلى قصيدة هوميروس الإلياذة، حيث استخدم اياس درعه لتغطية أخوه غير الشقيق . تم استخدام الدرع في المقام الأول من قبل الرماة والنشابين في العصور الوسطى، وخاصة خلال الحصارات. كانت البافيات تُحمل متراصة مع بعضها البعض، عادةً من قبل جنود متخصصين. (ar)
- Eine (große) Pavese (ital.: nach der Stadt Pavia; Boffese, Setztartsche, fachlich Setzschild) war ein großer Holzschild, der im Spätmittelalter zumeist als mobile Befestigung diente, wie den Hussiten und ihrem Einsatz von Wagenburgen. Auch bei Belagerungen wurde sie von Armbrust- und Bogenschützen als Deckung verwendet. (de)
- Le pavois (du latin pavensis, « objet de Pavie ») est un grand bouclier de forme ovale ou quadrangulaire, porté par les fantassins et plus particulièrement les arbalétriers, au Moyen Âge. (fr)
- A pavise (or pavis, pabys, or pavesen) was an oblong shield used during the late 14th to early 16th centuries. Often large enough to cover the entire body, it was used by archers, crossbowmen, and other infantry soldiers. (en)
- Il pavese, o più raramente palvese, era il nome con cui è chiamata un' che rassomigliava a un grande scudo rettangolare, e che per il suo peso, era portato da un soldato, chiamato pavesaro o palvesaro. Questi quasi sempre accompagnava i balestrieri e poneva nel combattimento il palvese con il lato inferiore a terra innanzi a essi, facendo in modo che l'intero corpo rimanesse riparato contro il nemico. Adempivano allo stesso compito del . (it)
- El pavès o pavés és un escut medieval llarg, rectangular i convex d'origen europeu que protegeix tot el cos. El pavès era utilitzat primordialment pels ballesters en el període medieval, particularment durant els setges. Quan els ballesters recarregaven les seves armes, es protegien dels projectils llançats per l'enemic posant-se darrere el pavès, que s'aguantava plantat a terra subjectat amb una estaca o sostingut pel ballester, anomenat paveser o pavesat. Si l'estaca estava incorporada al pavès, hom parlava de pavès de punta. El pavès es caracteritza pel seu eix central prominent. Alguns d'aquests escuts anaven pintats amb l'Escut d'armes o amb imatges religioses. (ca)
- Un pavés es un escudo prolongado que cubría el cuerpo del combatiente. Según el Diccionario de la Real Academia, 1ª edición, viene del latín pavire, herir. Otros lo derivan del italiano pavesse, o del francés antiguo pave, cubierta. Para Du Cange sale del griego pabetzion (escudo más grande). En un bajorrelieve del siglo XI, del Convento de Santo Domingo de Silos, figuran paveses de bordes curvos, que debían ser de cuero pintado y tendido sobre una armazón de madera. En alta mar, en el combate a bordo de galeras, continuó usándose dicha arma defensiva durante los siglos XVI y XVII. (es)
- パヴィース (英語: pavise, pavis, pabys, pavesen) は、中世ヨーロッパで用いられた、前方にした形状の盾。名称はイタリアの都市パヴィーアに由来する。全身を隠せる大型のものや、白兵戦用や重騎兵用の片手で持てる小さなものもある。パヴィースの最大の特徴は、大きく盛り上がり突出した中心線である。パヴィースを用いたのは、中世の弓兵やクロスボウ兵であり、特に攻城戦で効果を発揮した。普通はパヴィーサー（英語: pavisier）と呼ばれる弓兵自身がパヴィースを運搬したが、特に大きいものは馬丁が運んだ。戦闘時にはパヴィーサーは盾をもって移動し、時にはパヴィースの下に備わっているスパイクで地面に突き刺し固定して用いた。弓兵やクロスボウ兵が矢をする際には、パヴィースの後ろに隠れて敵からの投射攻撃から身を守った。こうした盾の用い方は、極論を言えばホメーロスの『イーリアス』まで遡れる。トロイア戦争において、大アイアースが巨大な盾を持ち、それをずらすたびに後ろから異母兄弟のテウクロスが矢を放つという戦法で、この兄弟は大きな戦果を挙げた。 (ja)
- Pawęż (pawęza) (z wł. pavese) – w XIV-XVI wieku rodzaj wielkiej (do 1,2 m wys.), prostokątnej tarczy drewnianej, zdobionej malowidłami. Ciężka, wykonana z drewna obitego z wierzchu blachą lub skórą, z pionową wypukłością pośrodku, od wewnątrz na ogół miała pasy do przenoszenia, a pośrodku dość duży (uchwyt) do chwytu oburęcznego. Jej dolna krawędź często zaopatrzona była w ostrogę (ostrogi) pozwalającą na unieruchomienie przez osadzenie w ziemi; dla dodatkowego podparcia stosowano też czasami drewniany wspornik. Pawęż niekiedy miała także w górnej części wycięcie (wizjer), ułatwiające użycie kuszy lub broni palnej. W mniejszej i lżejszej odmianie stosowanej dla jazdy miewała z kolei wycięcie ułatwiające użycie kopii. (pl)
- Паве́за (павез, павиза, павиз, павезе) — тип щита, широко применявшийся пехотой в XIV—XVI веках. Щит был прямоугольной формы, верхняя часть могла иметь овальную форму. Павеза часто снабжалась упором, иногда на нижнем крае делались шипы, которые втыкались в землю. Обычно через середину щита проходил вертикальный выступ (изнутри — жёлоб) для усиления конструкции. Ширина павезы составляла от 40 до 70 см, высота — 1–1,5 м. Щит изготавливался из лёгкого дерева и покрывался тканью или кожей. Павезы часто расписывались эмблемами с геральдическим или религиозным содержанием. (ru)
- Паве́за (нім. Pavese, італ. pavese, фр. pavois) — різновид важкого щита, у формі близькій до чотирикутника, висота якого могла сягати плечей воїна. Відмінністю щита була вертикальна опуклість по його середині. Застосовувались у ХІІІ-XVI ст. до початку широкого застосування вогнепальної зброї. Широко використовувались в час Гуситських війн. Павези першими почали вживати арбалетчики найманого війська італійського міста Павії. Особливо ефективною була при облозі міст. Наприкінці ХІІІ ст. набули поширення на землях Пруссії, звідки поширились до Литви, Мазовії, Галицько-волинського князівства. (uk)
|
| has abstract
| - Pavéza byl v pozdním středověku dřevěný, zhruba obdélníkový štít s podélnou vypuklinou uprostřed, kam se navlékala paže. Sloužila jako obrana pěšího bojovníka při střeleckém souboji před střelami z luků a kuší, a to spíše při obléhání než v poli. (cs)
- El pavès o pavés és un escut medieval llarg, rectangular i convex d'origen europeu que protegeix tot el cos. El pavès era utilitzat primordialment pels ballesters en el període medieval, particularment durant els setges. Quan els ballesters recarregaven les seves armes, es protegien dels projectils llançats per l'enemic posant-se darrere el pavès, que s'aguantava plantat a terra subjectat amb una estaca o sostingut pel ballester, anomenat paveser o pavesat. Si l'estaca estava incorporada al pavès, hom parlava de pavès de punta. El pavès es caracteritza pel seu eix central prominent. Alguns d'aquests escuts anaven pintats amb l'Escut d'armes o amb imatges religioses. Hi havia altres menes de pavesos, més petits, com els pavesos de braç i els que portaven els remers de les galeres al segle xv, que es deien pavesos de posta o pavesos de barrera, i que, posats un devora l'altre, formaven una empavesada. Els escuts més grossos que es posaven als costats de les altres embarcacions es deien mantellets.[[Fitxer:Tarja i pavés de Dalmau de Cervelló, procedents de la cartoixa de Valldecrist, finals del segle xiv, Museu de Belles Arts de Castelló.JPG|miniatura|Tarja i pavès de Dalmau de Cervelló, procedents de la cartoixa de Valldecrist, finals del segle xiv, Museu de Belles Arts de Castelló.]]Existia també un tipus de pavès amb una funció merament representativa, que s'utilitzava en l'àmbit funerari, a l'entorn del ritual cavalleresc del “Córrer les Armes” Eren pintats amb l'heraldica del difunt i penjats a les esglésies, a la paret de la capella on s'enterrava el cavaller. La pintura de pavès és considerada un art menor dins de la producció de la pintura gòtica i la construcció de retaules, encara que s'utilitzaven les mateixes tècniques artístiques. Han sobreviscut pocs exemples d'aquest tipus de pavès. La basílica de Santa Maria del Pi de Barcelona en conserva tres de finals del segle xiv i principis del XV, pertanyents als llinatges dels Torres, senyors d'Almenara Alta i dels Tarré, que ara són exposats al seu museu i tresor. Altres exemples es troben al Museu de Belles Arts de Castelló, que conserva dos conjunts de tarja i pavès del segle xv pertanyents als llinatges dels Cervelló i dels Cornell, i la Seu de Mallorca que en posseeix tres també del segle xv. (ca)
- البافية هي درع مستطيل كانت مستخدمة في أواخر القرن 14 إلى القرن 16 في وقت مبكر. حجمه كبير بما يكفي لتغطية كامل الجسم. يذكر أنها استُخدمت من قبل الرماة وجنود المشاة. اسمه جاء من مدينة بافيا في إيطاليا. وكانت في الأصل مربعة ومحدبة، غير أنه صُنعت نسخة أصغر للقتال اليدوي . تتميز البافية بحافة بارزة. يُذكر أن مفهوم استخدام درع لتغطية الجسم يعود على الأقل إلى قصيدة هوميروس الإلياذة، حيث استخدم اياس درعه لتغطية أخوه غير الشقيق . تم استخدام الدرع في المقام الأول من قبل الرماة والنشابين في العصور الوسطى، وخاصة خلال الحصارات. كانت البافيات تُحمل متراصة مع بعضها البعض، عادةً من قبل جنود متخصصين. (ar)
- Eine (große) Pavese (ital.: nach der Stadt Pavia; Boffese, Setztartsche, fachlich Setzschild) war ein großer Holzschild, der im Spätmittelalter zumeist als mobile Befestigung diente, wie den Hussiten und ihrem Einsatz von Wagenburgen. Auch bei Belagerungen wurde sie von Armbrust- und Bogenschützen als Deckung verwendet. (de)
- Un pavés es un escudo prolongado que cubría el cuerpo del combatiente. Según el Diccionario de la Real Academia, 1ª edición, viene del latín pavire, herir. Otros lo derivan del italiano pavesse, o del francés antiguo pave, cubierta. Para Du Cange sale del griego pabetzion (escudo más grande). En un bajorrelieve del siglo XI, del Convento de Santo Domingo de Silos, figuran paveses de bordes curvos, que debían ser de cuero pintado y tendido sobre una armazón de madera. Los del siglo XV presentan la forma de una porción de cilindro, de cono alargado o cuadrangular con extremos curvos. Durante la Edad Media se usaron paveses de madera guarnecidos de piel y adornados con motivos heráldicos. A finales del siglo XV, la infantería de Europa occidental abandonó el pavés en el campo de batalla, siendo sustituidos los soldados que portaban dichos escudos, los denominados empavesados, por piqueros. En alta mar, en el combate a bordo de galeras, continuó usándose dicha arma defensiva durante los siglos XVI y XVII. (es)
- Le pavois (du latin pavensis, « objet de Pavie ») est un grand bouclier de forme ovale ou quadrangulaire, porté par les fantassins et plus particulièrement les arbalétriers, au Moyen Âge. (fr)
- A pavise (or pavis, pabys, or pavesen) was an oblong shield used during the late 14th to early 16th centuries. Often large enough to cover the entire body, it was used by archers, crossbowmen, and other infantry soldiers. (en)
- パヴィース (英語: pavise, pavis, pabys, pavesen) は、中世ヨーロッパで用いられた、前方にした形状の盾。名称はイタリアの都市パヴィーアに由来する。全身を隠せる大型のものや、白兵戦用や重騎兵用の片手で持てる小さなものもある。パヴィースの最大の特徴は、大きく盛り上がり突出した中心線である。パヴィースを用いたのは、中世の弓兵やクロスボウ兵であり、特に攻城戦で効果を発揮した。普通はパヴィーサー（英語: pavisier）と呼ばれる弓兵自身がパヴィースを運搬したが、特に大きいものは馬丁が運んだ。戦闘時にはパヴィーサーは盾をもって移動し、時にはパヴィースの下に備わっているスパイクで地面に突き刺し固定して用いた。弓兵やクロスボウ兵が矢をする際には、パヴィースの後ろに隠れて敵からの投射攻撃から身を守った。こうした盾の用い方は、極論を言えばホメーロスの『イーリアス』まで遡れる。トロイア戦争において、大アイアースが巨大な盾を持ち、それをずらすたびに後ろから異母兄弟のテウクロスが矢を放つという戦法で、この兄弟は大きな戦果を挙げた。 都市の守備兵が用いるパヴィースは、その都市の紋章が描かれ、包囲戦に備えて常に兵器庫に大量に保管されていた。たいていのパヴィースはキャンバスのように粗い布で覆われており、ここに油や卵を用いて絵を描いた。前面には聖バルバラや聖ゲオルギウスの聖像のような宗教画が描かれることが多かった。フス戦争期のフス派はをパヴィースにあしらった。中世には大量のパヴィースが製造されたが、現存するのは200個ほどである。 (ja)
- Il pavese, o più raramente palvese, era il nome con cui è chiamata un' che rassomigliava a un grande scudo rettangolare, e che per il suo peso, era portato da un soldato, chiamato pavesaro o palvesaro. Questi quasi sempre accompagnava i balestrieri e poneva nel combattimento il palvese con il lato inferiore a terra innanzi a essi, facendo in modo che l'intero corpo rimanesse riparato contro il nemico. Adempivano allo stesso compito del . (it)
- Паве́за (павез, павиза, павиз, павезе) — тип щита, широко применявшийся пехотой в XIV—XVI веках. Щит был прямоугольной формы, верхняя часть могла иметь овальную форму. Павеза часто снабжалась упором, иногда на нижнем крае делались шипы, которые втыкались в землю. Обычно через середину щита проходил вертикальный выступ (изнутри — жёлоб) для усиления конструкции. Ширина павезы составляла от 40 до 70 см, высота — 1–1,5 м. Щит изготавливался из лёгкого дерева и покрывался тканью или кожей. Павезы часто расписывались эмблемами с геральдическим или религиозным содержанием. В зависимости от способа применения существовали ручные и стоячие павезы (последние часто применялись арбалетчиками ввиду длительного времени перезарядки оружия во время осады замков и городов). Ручные павезы были четырёхугольными, часто сужающимися книзу. Они использовались как пехотой, так и рыцарской конницей. Павезы широко использовались гуситами во время Гуситских войн. Вышли из употребления с появлением огнестрельного оружия. (ru)
- Pawęż (pawęza) (z wł. pavese) – w XIV-XVI wieku rodzaj wielkiej (do 1,2 m wys.), prostokątnej tarczy drewnianej, zdobionej malowidłami. Ciężka, wykonana z drewna obitego z wierzchu blachą lub skórą, z pionową wypukłością pośrodku, od wewnątrz na ogół miała pasy do przenoszenia, a pośrodku dość duży (uchwyt) do chwytu oburęcznego. Jej dolna krawędź często zaopatrzona była w ostrogę (ostrogi) pozwalającą na unieruchomienie przez osadzenie w ziemi; dla dodatkowego podparcia stosowano też czasami drewniany wspornik. Pawęż niekiedy miała także w górnej części wycięcie (wizjer), ułatwiające użycie kuszy lub broni palnej. W mniejszej i lżejszej odmianie stosowanej dla jazdy miewała z kolei wycięcie ułatwiające użycie kopii. Nazwa pochodzi od włoskiego miasta Pawia, gdzie tarcza miała pojawić się przywieziona przez najemnych rycerzy walczących w szeregach zakonu krzyżackiego. W Europie wschodniej pojawiła się w wieku XIII na terenach Mazowsza, Prus i Litwy jako tarcza jazdy, ale później częściej posługiwała się nią piechota; użyteczna była w szczególności przy oblężeniach, jako osłona kuszników, a następnie zbrojnych posługujących się prymitywną bronią palną – piszczelami i hakownicami. Kształt zbliżony do pawęży mają tarcze zabezpieczające policję podczas starć z demonstrantami. (pl)
- Паве́за (нім. Pavese, італ. pavese, фр. pavois) — різновид важкого щита, у формі близькій до чотирикутника, висота якого могла сягати плечей воїна. Відмінністю щита була вертикальна опуклість по його середині. Застосовувались у ХІІІ-XVI ст. до початку широкого застосування вогнепальної зброї. Широко використовувались в час Гуситських війн. Павези першими почали вживати арбалетчики найманого війська італійського міста Павії. Особливо ефективною була при облозі міст. Наприкінці ХІІІ ст. набули поширення на землях Пруссії, звідки поширились до Литви, Мазовії, Галицько-волинського князівства. Павеза виготовлялась з дерева, покритого зовні металом чи шкірою, які розмальовували. Великі павези крім ременя для переноски мали посередині скобу (руків'я) для двох рук, внизу шип для закріплення у землі та підпорки. Великі облогові павези мали ширину до 1 м при висоті до 2 м та використовувались для захисту арбалетчиків в час перезаряджання зброї. У верхній частині павези могли мати проріз (візир) для стрільби з арбалета, вогнепальної зброї. Воїни, переважно арбалетники, носили павезу на спині для захисту тіла від ворожого обстрілу. Вершники вживали менших за розміром павез з прорізом для списа. Також павези менших розмірів вживали піхотинці (ширина 0,5-0,7 м при висоті 1-1,5 м). (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)
