| rdfs:comment
| - Adminius, Amminius or Amminus was a son of Cunobelinus, ruler of the Catuvellauni, a tribe of Iron Age Britain. His name can be interpreted as Brittonic *Ad-minios, "he who is very tender". Based on coin distribution, where his name appears as Amminus it appears that, in the early to mid 1st century, he was ruler of the Cantiaci of eastern Kent, a kingdom which presumably fell within his father's sphere of influence. Suetonius tells us he was deposed and exiled by his father c. 39 or 40. Cunobelinus had maintained friendly relations with the Roman Empire, and it has been speculated that the elderly king had lost control to an anti-Roman faction led by his other sons, Togodumnus and Caratacus, who may have been instrumental in forcing Adminius out of power. Alternatively, his fall may have (en)
- Adminio o Amminio o Ammino (... – ...; fl. I secolo) è stato un principe britanno, figlio di re Cunobelino dei Catuvellauni, tribù celtici della Britannia. Sulla base delle sue monete (prima metà del I secolo), Adminio regnò sui Cantiaci del Kent orientale, un regno che era probabilmente caduto sotto la sfera d'influenza del padre. Svetonio dice che fu deposto ed esiliato dal padre (che aveva sempre tenuto buoni rapporti con Roma) attorno al 40. Qualunque sia stato il motivo di ciò, Adminio si recò presso l'imperatore romano Caligola, che si lasciò persuadere dal transfuga del fatto che la Britannia era vulnerabile. L'imperatore progettò allora un'invasione dell'isola, che però non ebbe mai luogo. Roma si rifiutò però di rimandare Adminio dal padre e ciò fu senza dubbio una delle cause del (it)
- Адміній (Adminius, Amminius або Amminus, з кельт. — «бути коронованим») — король кантіїв (30—40). Був старшим сином Кунобеліна, який призначив Адмінія королем Кантія в 30 році. Написи на монетах того часу свідчать про те, що, ймовірно, адміністративним центром у Адмінія був Дуровернум. Згідно зі Светонієм в 39 чи 40 роках Кунобелін позбавив влади Адмінія і за тиску своїх братів Тогодумна і Каратака втік і здався римлянам, на честь чого Калігула представив Сенату цю подію як велику перемогу Риму над племенами Британії. Втечу Адмінія також пов'язують із повстанням кантіїв проти нього. (uk)
|
| has abstract
| - Adminius, Amminius or Amminus was a son of Cunobelinus, ruler of the Catuvellauni, a tribe of Iron Age Britain. His name can be interpreted as Brittonic *Ad-minios, "he who is very tender". Based on coin distribution, where his name appears as Amminus it appears that, in the early to mid 1st century, he was ruler of the Cantiaci of eastern Kent, a kingdom which presumably fell within his father's sphere of influence. Suetonius tells us he was deposed and exiled by his father c. 39 or 40. Cunobelinus had maintained friendly relations with the Roman Empire, and it has been speculated that the elderly king had lost control to an anti-Roman faction led by his other sons, Togodumnus and Caratacus, who may have been instrumental in forcing Adminius out of power. Alternatively, his fall may have been the result of a revolt of the Cantiaci against Catuvellaunian rule. Adminius fled to continental Europe with a small group of followers and surrendered to the Romans. The emperor at the time, Caligula, presented this relatively minor event as a great victory over the foreign tribes of Britain and even penned an extravagant report which he insisted be read to the Roman senate. Adminius / Amminus may have persuaded Caligula that Britain was vulnerable to attack and that an invasion would be an even more famous victory for him. It is further likely that the capture of the British prince was the germ of Caligula's initiative to launch an invasion of Britain. The invasion never happened, either because of Caligula's famous eccentricity, which Roman historians record led him to order his army to collect seashells from Gaulish beaches as war trophies, or because of a mutiny in the invasion force assembled at Boulogne. In any case, Rome's refusal to return the fugitive Adminius to his father was one of the contributory factors to growing anti-Roman sentiment in Britain, which necessitated Claudius' successful invasion of that land in 43. An inscription found in Chichester names a "Lucullus, son of Amminus". Dr. Miles Russell of Bournemouth University argues that Sallustius Lucullus, Roman governor of Britain in the late 1st century (and who is also cited from an inscription found in Chichester), was therefore a son of this prince. (en)
- Adminio o Amminio o Ammino (... – ...; fl. I secolo) è stato un principe britanno, figlio di re Cunobelino dei Catuvellauni, tribù celtici della Britannia. Sulla base delle sue monete (prima metà del I secolo), Adminio regnò sui Cantiaci del Kent orientale, un regno che era probabilmente caduto sotto la sfera d'influenza del padre. Svetonio dice che fu deposto ed esiliato dal padre (che aveva sempre tenuto buoni rapporti con Roma) attorno al 40. Qualunque sia stato il motivo di ciò, Adminio si recò presso l'imperatore romano Caligola, che si lasciò persuadere dal transfuga del fatto che la Britannia era vulnerabile. L'imperatore progettò allora un'invasione dell'isola, che però non ebbe mai luogo. Roma si rifiutò però di rimandare Adminio dal padre e ciò fu senza dubbio una delle cause del crescente sentimento anti-romano in Britannia, che poi porterà all'invasione romana, voluta nel 43 dall'imperatore Claudio. Un'iscrizione trovata a Chichester menziona un "Lucullo, figlio di Ammino". Partendo da quest'epigrafe, Miles Russell ha ipotizzato che il proconsole romano Sallustio Lucullo, che governò la Britannia nel tardo I secolo, potesse essere figlio di Adminio. (it)
- Адміній (Adminius, Amminius або Amminus, з кельт. — «бути коронованим») — король кантіїв (30—40). Був старшим сином Кунобеліна, який призначив Адмінія королем Кантія в 30 році. Написи на монетах того часу свідчать про те, що, ймовірно, адміністративним центром у Адмінія був Дуровернум. Згідно зі Светонієм в 39 чи 40 роках Кунобелін позбавив влади Адмінія і за тиску своїх братів Тогодумна і Каратака втік і здався римлянам, на честь чого Калігула представив Сенату цю подію як велику перемогу Риму над племенами Британії. Втечу Адмінія також пов'язують із повстанням кантіїв проти нього. Саме Адмінію приписують вмовляння Калігули здійснити вторгнення до Британії через її вразливість, але Калігула з військом дійшов лише до північного узбережжя Франції і наказав солдатам збирати мушлі як трофеї. В будь-якому випадку саме відмові Риму видати Адмінія його батьку Кунобеліну «завдячують» погіршенням стосунків Британії та Римської імперії вже за Клавдія, через що в 43 році почалося вторгнення до Британії римських військ. Існує твердження про те, що правитель римської Британії кінця І ст. був сином Адмінія через напис знайдений в Чічестері «Lucullus, son of Amminus». (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)